п'ять частин світу

розділений на п'ять частин; що складається з п'яти частин

* * *

adj бот., зоол.

п'ятичленний, розділений на п'ять частин

* * *

a; бот., зоол.

розчленований (розщеплений) на п'ять частин

* * *

a; спец.

1. n

1) частина; частка

2) участь (у роботі тощо); обов'язок, справа

3) том, частина книги; серія

4) звич. pl частина тіла, орган, член

5) роль; значення

6) бік, сторона

7) звич. pl край, місцевість

8) юр. сторона (у процесі)

9) pl здібності

10) група, фракція

11) амер. проділ (у волоссі)

12) муз. партія, голос

13) архт. 1/30 частина модуля

14) грам. форма, частина

2. adv

частково, почасти

3. v

1) розділяти, ділити на частини; відокремлювати

2) розділятися, відокремлюватися; роз'єднуватися

3) розлучати (ся), розставатися

4) рознімати, розбороняти

5) розчісувати на проділ (волосся)

6) відрізняти, виділяти

7) платити

8) умирати

9) мор. зриватися з якоря

* * *

1) частина, частка

2) участь ( у роботі); обов'язок, справа; зобов'язання

3) частина ( книги), том; серія

4) pl частина тіла, орган, член

5) роль ( актора); роль, значення

6) сторона ( у суперечці); сторона, аспект; юp. сторона (у процесі, угоді)

7) pl край, місцевість

8) pl; icт. здібності

9) cл. проділ у волоссі

10) гpaм. частина, форма

11) тex. деталь, частина

12) мyз. партія, голос

13) apxiт. 1/30 частина модуля

1) розділяти, відокремлювати, ділити на частини; розділятися, відділятися; роз'єднуватися

2) розлучати, роз'єднувати; ( часто from) розлучатися, розставатися

3) рознімати

4) розчісувати на проділ ( волосся)

5) вирізняти, відрізняти, виділяти ( що-небудь)

6) (часто from, with) розставатися ( з чим-небудь); платити

7) умирати

8) icт. ділити ( між ким-небудь)

9) мop. зриватися з якоря

a; бот., зоол.

a; спец.

1. adj

1) що складається з дев'яти частин

2) дев'ятикратний, дев'ятиразовий; збільшений у дев'ять разів

3) у дев'ять разів більший

2. adv

у дев'ять разів більше; у дев'ятикратному розмірі

* * *

1) який складається з дев'яти частин

2) дев'ятикратний; збільшений у дев'ять разів

3) у дев'ять разів більший ( за величиною); який нараховує в дев'ять разів більше

4) iм. супровідна група, почет з дев'яти осіб

1. adj

1) що складається з п'яти частин

2) п'ятиразовий, п'ятикратний; збільшений у п'ять разів

3) у п'ять разів більший; що має у п'ять разів більше

2. adv

уп'ятеро (більше); у п'ять разів більше; у п'ятикратному розмірі

* * *

1) який складається з п'яти частин

2) п'ятикратний; збільшений у п'ять разів

3) уп'ятеро більший ( за величиною); який нараховує уп'ятеро більше

1. n

1) п'ятиразова кількість

2) група з п'яти чоловік (з п'яти предметів)

2. adj

1) п'ятиразовий, п'ятикратний

2) що складається з п'ятії частин (предметів)

3) муз. п'ятичастковий (про такт)

3. v

збільшувати (ся) у п'ять разів

* * *

1) п'ятикратна кількість ( чого-небудь)

2) група з п'яти осіб або предметів

3) мop. пятитрубний торпедний апарат

1) п'ятикратний

2) який складається з п'яти частин або предметів

3) мyз. п'ятидольний ( про такт)

ділити на п'ять (рівних) частин

* * *

v; церк.

1) який складається з дев'яти частин

2) дев'ятикратний; збільшений у дев'ять разів

3) у дев'ять разів більший ( за величиною); який нараховує в дев'ять разів більше

4) iм. супровідна група, почет з дев'яти осіб

1. n

чотириразовий розмір; кількість, збільшена у чотири рази; 20 is the quadruple of 5 двадцять — це п'ять, помножене на чотири

2. adj

1) четверний; збільшений у чотири рази; зчетверений; чотириразовий, чотирикратний

2) що складається з чотирьох частин

3) чотиристоронній (про угоду)

3. v

1) почетверяти; збільшувати у чотири рази

2) перевершувати у чотири рази

* * *

1) збільшений учетверо, у чотири рази більший; четверний; чотириразовий

2) який складається з чотирьох частин

3) чотиристоронній (про союз, угоду)

1) почетверяти; збільшувати учетверо; збільшуватися учетверо

2) перевищувати учетверо

1) який складається з п'яти частин

2) п'ятикратний; збільшений у п'ять разів

3) уп'ятеро більший ( за величиною); який нараховує уп'ятеро більше

1) п'ятикратна кількість ( чого-небудь)

2) група з п'яти осіб або предметів

3) мop. пятитрубний торпедний апарат

1) п'ятикратний

2) який складається з п'яти частин або предметів

3) мyз. п'ятидольний ( про такт)

v; церк.

Тома Аквінський (Аквінат) (бл. 1225 (27), побл. Неаполя - 1274) - середньовічний філософ, теолог, систематизатор схоластики на основі християнського аристотелізму, монах-домініканець (од 1244 р.), у 1567 р. визнаний "п'ятим учителем церкви". Сформулював п'ять доказів існування Бога. Поперше, Бог - це непорушний рушій, бо, згідно з аргументомАристотеля, рух передбачає непорушного першорушія; подруге, ланцюг причин та наслідків не може йти у нескінченність, отже, необхідно припустити існування першої причини - Бога; по-третє, мусить існувати остаточне джерело будь-якої необхідності, бо випадкове припускає існування необхідного; по-четверте, всі предмети розрізнюються якісно і за мірою досконалості, тому повинно існувати щось, що б було найвищою мірою реальності та досконалості; по-п'яте, ми бачимо, що навіть неживі речі служать певній меті, і ту мету має визначати якась істота, що існує поза тими речами, бо тільки живе може мати внутрішню мету. Все кінечне створене з нічого, причому Бог вибрав кращий з можливих світів. Душа людини як інтелектуальна субстанція нематеріальна і незнищенна; ангели не мають тіл, а в людині душа поєднана з тілом. Душа - форма тіла, згідно з Аристотелем. Т. А. повторює не тільки визначення Аристотеля (душа є ентелехією), а й поділ функцій душі, одначе при цьому розумові приписуються всі душевні функції - пізнавальна, рослинна та відчуваюча. Вся душа цілком присутня в кожній частині тіла Д. уші тварин, на відміну від людських, не безсмертні. В тлумаченні процесу пізнання Т.А. прямує за Аристотелем, відмовившись від уявлення про природжене знання; в етиці він також прямує за Аристотелем, зокрема, у визначенні та розподілі доброчесностей. До чотирьох кардинальних доброчесностей древніх додає три теологічні: віру, надію та любов. Зло ненавмисне не є сутністю, його породжує причина випадкова й сама по собі добра. Божественне Провидіння не виключає зла, випадковості, свободи волі, таланту або удачі. Свободу волі Т. А. розуміє у сенсі психологічного детермінізму. Вибір залежить від нас, проте в добрі ми не вільні, бо потребуємо благодаті. Оригінальність Т. А. полягає в пристосуванні Аристотеля, майже не змінюючи його, до християнської догми. В той час Т. А. вважали сміливим новатором; навіть після смерті чимало його тверджень було засуджено Паризьким та Оксфордським ун-тами. В історію філософії Т. А. увійшов як видатний систематизатор.

[br]

Осн. тв.: "Про буття і сутність" (1242 - 1243); "Про істину" (1256 - 1259); "Сума проти поган" (1260); "Про Божественні імена" (1261); "Сума теології" (1265 - 1272); "Про вічність світу" (1270).